26 квітня
День пам’яті Чорнобильської трагедії Виховна година
Не можна про це не казати,
Мовляв, це було вже давно.
Перед очима батько-мати,
І Україна, і Дніпро.
Чорнобиль - невеличке районне українське містечко Київської області,що потопає в зелені вишень та яблунь. Воно одержало назву від різновидності гіркого полину – чорнобилки. Спочатку так іменувалося поселення, засноване ще у Древній Русі, потім місто, а згодом – і атомна електростанція. Будівництво станції розпочалося у 1971 році, а у 1983 –вже працювали 4 енергоблоки із запланованих шести. Чорнобиль-місто атомників,це місто майбутнього. Але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.
\
Традиція святкування Дня Землі 22 квітня бере свій
початок у ХІХ столітті, коли Джордж Стерлінг Мортон, секретар території штату Небраска
(США), запропонував призначити день, у який усі жителі штату займалися
озелененням своїх ділянок. Ідея отримала широку підтримку, і в перший День
Землі було висаджено близько мільйона дерев. День Землі – свято, коли кожен має
внести свій посильний вклад в збереження планети Земля.
Соціальний педагог Селидівської ЗОШ №2
Гречка Юлія Іванівна провела виховну годину «Іскорки доброти» для здобувачів освіти 4 –Б класу. Учні прийняли активну участь в обговоренні шляхів зміцнення міжособистісних стосунків між людьми, про умови створення сприятливих умов в класі та про взаємопідтримку.
16 квітня відзначається
велике і шановане свято у християнській релігії – Великдень. Пов'язане це свято із воскресінням Ісуса Христа, тому й має назву
Великдень, або Великий день. Великдень! Сама назва вказує на те, що це не
звичайний, а великий день. Величне свято, яке споконвіку символізувало перемогу
над силами темряви і зла, уособлювало примирення і прощення. Воно нагадує нам
про любов і милосердя, страждання і біль, одвічні людські цінності. Воскресіння
Господнє в усі часи давало людям наснагу вірити і любити, прощати. Щоб зупинити
зло, нам треба перемінитися самим, бо саме з кожного з нас спитається: "А
що ти зробив?" У цей день кожному треба примиритися з ближнім, відкрити
свою душу вогником добра та милосердя. Будьмо християнами - милосердними до
всього живого. Христос Воскрес ! Радійте!
У
християнстві є багато
Верби свяченої на свято.
За нею поспішають в церкву
У цю святу неділю …Вербну.
-Вранці у Вербну неділю християни йдуть до церкви, щоб посвятити вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослужіння сходяться всі – старі й малі, бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу». Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти одне поперед одного стараються якнайшвидше дістати вербу і ту же проковтнути по кілька «котиків»,щоб не боліло горло. Господарі, повертаючись із церкви зі свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або, якщо було близько, то в полі, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток», а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали того, хто проспав Службу Божу, то били його свяченою вербою, примовляючи:
Не я б’ю – верба б’є, За тиждень Великдень, Недалечко червоне яєчко!
- Свячена верба
завжди була у великій пошані. У жодному разі її не можна топтати ногами, тому
навіть найдрібніше гілля, яке залишилося після освячення, обов'язково спалюють,
щоб воно не потрапило під ноги.
-
Вербі приписується
магічна сила. Коли навесні вперше виганяли худобу на пасовисько, то конче
свяченою вербою – «щоб нечисть не чіплялася до тварин»
- В літню грозу гілля верби викидали у двір, щоб припинити град і дощ та не пошкодити посівів.
